ФСБ взрывает Россию / ФСБ підриває Росію: Передмова

Оригінал російською Переклад українською

Предисловие авторов

#1

Передмова авторів

legionerkyiv 28.09.16 в 21:32

Мы не отказались от своего прошлого, честно сказали:

#2

Ми не відмовились від власної історії та чесно сказали:

borik 29.09.16 в 17:32

Ми не відмовились від свого минулого, чесно сказали:

SimondR 25.04.18 в 16:12

«История Лубянки уходящего века – это наша история…»

#3

"Історія Луб’янки цього століття, - це наша історія..."

borik 29.09.16 в 17:33

«Історія Луб’янки століття, що минає, – це наша історія...»

SimondR 25.04.18 в 16:17

Н. П. Патрушев, директор ФСБ

#4

Н. П. Патрушев, директор ФСБ

Domkot 9.06.17 в 15:38

Из интервью «Комсомольской правде» 20 декабря 2000 г., в День чекиста

#5

Із інтерв'ю «Комсомольскій правді» 20 грудня 2010 р., в День чекіста

TSpell 31.10.16 в 17:57

Із інтерв'ю «Комсомольскій правді» 20 грудня 2010 р., у День чекіста

SimondR 25.04.18 в 16:18

Родословная Федеральной службы безопасности Российской Федерации (ФСБ РФ) не нуждается в описании. С первых лет советской власти карательные органы коммунистической партии создавались как структуры, не знающие жалости и пощады. Начиная с октября 1917 года политическая полиция советской России (позднее СССР) являлась бесперебойной машиной по уничтожению миллионов людей.

#6

Походження Федеральної служби безпеки Російської Федерації (ФСБ РФ) не потрібно описувати. З перших років Радянської влади каральні органи комуністичної партії створювались як безжалісні та безпощадні структури. Починаючи з жовтня 1917 року політична поліція радянської Росії (пізніше СРСР) була безвідмовною машиною зі знищення мільйонів людей.

borik 29.09.16 в 17:37

Аналога органам государственной безопасности СССР и России нет ни в одной цивилизованной стране мира. Только в нацистской Германии политическая полиция (гестапо) имела свои оперативные и следственные подразделения, места лишения свободы (типа следственного изолятора ФСБ Лефортово).

#7

В жодній цивілізованій країні світу немає аналогів органів держбезпеки СРСР та Росії. Лише в гітлерівській Німеччині політична поліція мала свої оперативні та слідчі підрозділи, місця позбавлення волі (типу слідчого ізолятора ФСБ Лефортово).

borik 29.09.16 в 17:39

Аналога органів державної безпеки СРСР і Росії немає у жодній цивілізованій країні світу. Тільки у нацистській Німеччині політична поліція (гестапо) мала свої оперативні та слідчі підрозділи, місця позбавлення волі (типу слідчого ізолятора ФСБ Лефортово).

SimondR 25.04.18 в 16:20

Августовские события 1991 года, когда была буквально сметена коммунистическая система, наглядно продемонстрировали, что либерализация политического устройства России неизбежно должна привести к ослаблению, реформированию или роспуску Комитета государственной безопасности (КГБ).

#8

Події серпня 1991 року, коли була зметена комуністична система, наглядно показали, що лібералізація політичного ладу Росії неминуче повинна привести до ослаблення, реформуванню чи розпуску Комітету державної безпеки (КДБ).

borik 29.09.16 в 17:42

Серпневі події 1991 року, коли була буквально зметена комуністична система, наочно продемонстрували, що лібералізація політичного устрою Росії неминуче має призвести до послаблення, реформування або розпуску Комітету державної безпеки (КДБ).

SimondR 25.04.18 в 16:21

О царившей в тот период панике в руководстве силовых ведомств говорят многочисленные и не всегда объяснимые роспуск или переформирование старых и образование новых спецслужб. Так, уже 6 мая 1991 года, согласно протоколу, подписанному президентом России Б. Н. Ельциным и председателем КГБ СССР В. А. Крючковым, наряду с общесоюзным КГБ появился российский республиканский Комитет госбезопасности под председательством В. В. Иваненко. 26 ноября КГБ РСФСР был преобразован в Агентство федеральной безопасности (АФБ). Спустя неделю, 3 декабря, президент СССР М. С. Горбачев подписал указ «О реорганизации органов государственной безопасности». Согласно закону, КГБ был упразднен, и на его базе на переходный период была создана Межведомственная служба безопасности (МСБ) СССР.

#9

Про пануючу у той період паніку в керівництві силових відомств говорять чисельні і не завжди ...

TSpell 31.10.16 в 17:58

Про панівну на той період паніку в керівництві силових відомств говорять чисельні й не завжди зрозумілі розпуск або переформування старих і утворення нових спецслужб. Отак, вже 6 травня 1991 року, згідно з протоколом, підписаним президентом Росії Б. Н. Єльциним і головою КДБ СРСР Ст. А. Крючковим, поряд із загально-союзним КДБ з'явився російський республіканський Комітет держбезпеки під головуванням В. В. Іваненко. 26 листопада КДБ РРФСР був перетворений в Агентство федеральної безпеки (АФБ). Через тиждень, 3 грудня, президент СРСР М. С. Горбачов підписав указ «Про реорганізацію органів державної безпеки». Згідно із законом, КДБ було скасовано, та на його базі на перехідний період була створена Міжвідомча служба безпеки (МСБ) СРСР.

SimondR 25.04.18 в 16:29

При этом старый КГБ разбился на четыре новые структуры. 1-е (Главное) Управление – внешняя разведка – выделилось в Центральную службу разведки, позже переименованную в Службу внешней разведки (СВР). 8-е и 16-е Управления (правительственная связь, шифрование и радиоразведка) превратились в Комитет правительственной связи (будущее Федеральное агентство правительственной связи и информации – ФАПСИ). Пограничники стали Федеральной пограничной службой (ФПС). Бывшее 9-е Управление стало Управлением охраны при аппарате президента РСФСР, а бывшее 15-е Управление – Службой безопасности и охраны правительственных объектов РСФСР. Позднее эти структуры образовали, соответственно, Службу безопасности президента (СБП) и Федеральную службу охраны (ФСО). Кроме того, из 15-го Управления выделилась еще одна сверхсекретная спецслужба: Главное управление спецпрограмм президента (ГУСП).

#10

При цьому старий КДБ розділився на чотири нові структури. 1-е (Головне) Управління - зовнішня розвідка - виділилося в Центральну службу розвідки, пізніше перейменовану в Службу зовнішньої розвідки (СЗР). 8-е і 16-е Управління (урядовий зв'язок, шифрування і радіорозвідка) перетворилися в Комітет урядового зв'язку (майбутнє Федеральне агентство урядового зв'язку та інформації - ФАУЗІ). Прикордонники стали Федеральною прикордонною службою (ФПС). Колишнє 9-е Управління стало Управлінням охорони при апараті президента РСФСР, а колишнє 15-е Управління - Службою безпеки і охорони урядових об'єктів РСФСР. Пізніше ці структури утворили, відповідно, Службу безпеки президента (СБП) і Федеральну службу охорони (ФСО). Крім того, з 15-го Управління виділилася ще одна надсекретна спецслужба: Головне Управління спецпрограм президента (ГУСП).

Ininity 2.12.17 в 21:00

До цього ж старий КДБ розбився на чотири нові структури. 1-е (Головне) Управління – зовнішня розвідка – виділилося в Центральну службу розвідки, пізніше перейменовану в Службу зовнішньої розвідки (СЗР). 8-е і 16-е Управління (урядовий зв'язок, шифрування і радіорозвідка) перетворилися в Комітет урядового зв'язку (майбутнє Федеральне агентство урядового зв'язку та інформації – ФАУЗІ). Прикордонники стали Федеральною прикордонною службою (ФПС). Колишнє 9-е Управління стало Управлінням охорони при апараті президента РРФСР, а колишнє 15-е Управління – Службою безпеки та охорони урядових об'єктів РРФСР. Пізніше ці структури утворили, відповідно, Службу безпеки президента (СБП) та Федеральну службу охорони (ФСО). Крім того, з 15-го Управління виділилася ще одна надтаємна спецслужба: Головне управління спецпрограм президента (ГУСП).

SimondR 27.04.18 в 1:39

24 января 1992 года Ельцин подписал указ об образовании на базе АФБ и МСБ нового министерства безопасности (МБ) РФ. Параллельно появилось министерство безопасности и внутренних дел, однако оно просуществовало недолго и вскоре было распущено. МБ в декабре 1993 года было, в свою очередь, переименовано в Федеральную службу контрразведки (ФСК), а 3 апреля 1995 года Ельцин подписал указ «Об образовании Федеральной службы безопасности в Российской Федерации». ФСК превратилась в ФСБ.

#11

24 січня 1992 року Єльцин підписав Указ про освіту на базі АФБ та МСБ нового міністерства безпеки (МБ) РФ. Паралельно утворилося міністерство безпеки та внутрішніх справ, однак вона існувала недовго і невдовзі було розпущено. МБ в грудні 1993 року було, в свою чергу, перейменовано в Федеральну службу контррозвідки (ФСК), а 3 квітня 1995 року Єльцин підписав Указ «Про утворення Федеральної служби безпеки в Російській Федерації». ФСК перетворився в ФСБ.

Ininity 2.12.17 в 21:03

24 січня 1992 року Єльцин підписав указ про утворення на базі АФБ і МСБ нового міністерства безпеки (МБ) РФ. Паралельно з'явилося міністерство безпеки та внутрішніх справ, однак воно проіснувало недовго і незабаром було розпущено. МБ груднем 1993 року було, своєю чергою, перейменовано у Федеральну службу контррозвідки (ФСК), а 3 квітня 1995 року Єльцин підписав указ «Про утворення Федеральної служби безпеки в Російській Федерації». ФСК перетворилася в ФСБ.

SimondR 27.04.18 в 1:41

Эта череда многочисленных преобразований и переименований, инициированных самой спецслужбой, имела своей целью вывести из-под удара госбезопасность как структуру, сохранить не только организацию, пусть децентрализованную, но и кадры, архивы, агентуру. Огромную роль в спасении КГБ от разгрома сыграли Евгений Савостьянов (в Москве) и Сергей Степашин (в Ленинграде). И тот и другой пользовались репутацией демократов и были поставлены для того, чтобы реформировать и контролировать КГБ.

#12

Ця низка численних перетворень і перейменувань, ініційованих самою спецслужбою, мала на меті вивести з-під удару державну безпеку як структуру, зберегти не тільки організацію, хоч і децентралізовану, але й кадри, архіви, агентуру. Велику роль у спасінні КДБ від розгрому зіграли Євген Савостьянов (у Москві) та Сергій Степашин (у Ленінграді). І той і інший користувалися репутацією демократів та поставлені для того, щоб реформувати і контролювати КДБ.

Ininity 2.12.17 в 21:09

Ця низка численних перетворень і перейменувань, ініційованих самою спецслужбою, мала на меті вивести з-під удару держбезпеку як структуру, зберегти не тільки організацію, нехай децентралізовану, але й кадри, архіви, агентуру. Величезну роль у порятунку КДБ від розгрому зіграли Євген Савостьянов (у Москві) і Сергій Степашин (в Ленінграді). І той і інший користувалися репутацією демократів і були поставлені для того, щоб реформувати і контролювати КДБ.

SimondR 27.04.18 в 1:44

На самом деле и первый и второй были сначала внедрены госбезопасностью в демократическое движение, а затем уже выдвинуты на руководящие должности в новой спецслужбе, чтобы не допустить разгрома КГБ демократами. И хотя многочисленные штатные и внештатные офицеры КГБ-МБ-ФСК-ФСБ с годами ушли в бизнес или политику, структура в целом была сохранена именно благодаря Савостьянову и Степашину. Более того, если раньше КГБ находился под политическим контролем партии, являвшимся для органов своеобразным тормозом, поскольку любая серьезная операция проводилась лишь с санкции Политбюро, то после 1991 года МБ-ФСК-ФСБ стали действовать на российской почве абсолютно самостоятельно и бесконтрольно. Контроль за действиями сотрудников ФСБ осуществлялся самим ФСБ. Всепроникающая агрессивная структура оказалась за пределами не только идеологического, но и правового поля.

#13

Насправді й перший і другий були спочатку впроваджені держбезпекою в демократичний рух, а потім уже висунуті на керівні посади в новій спецслужбі, щоб не допустити розгрому КДБ демократами. І хоча численні штатні та позаштатні офіцери КДБ-МБ-ФСК-ФСБ з роками пішли у бізнес чи політику, структура в цілому була збережена саме завдяки Савостьянову і Степашину. Навіть більше, якщо раніше КДБ перебував під політичним контролем партії, був для органів своєрідним гальмом, оскільки будь-яка серйозна операція проводилася лише з санкції Політбюро, то після 1991 року МБ-ФСК-ФСБ стали діяти на російському ґрунті абсолютно самостійно і безконтрольно. Контроль за діями співробітників ФСБ здійснювався самим ФСБ. Усепроникна агресивна структура виявилася за межами не тільки ідеологічного, але і правового поля.

SimondR 27.04.18 в 0:06

После периода очевидной растерянности, вызванного событиями августа 1991 года и неверного предположения, что вместе с компартией остракизму будут подвергнуты сотрудники бывшего КГБ, спецслужба осознала выгодность для себя новой, свободной от партийного контроля эпохи. Используя многочисленные собственные кадры (гласный и негласный состав), бывший КГБ смог внедрить своих людей практически во все сферы жизнедеятельности огромного государства.

#14

Після періоду очевидної розгубленості, викликаної подіями серпня 1991 року і невірного припущення, що разом з компартією остракізму будуть піддані співробітники колишнього КДБ, спецслужба усвідомила вигідність для себе нової, вільної від партійного контролю епохи. Використовуючи численні власні кадри (гласний і негласний склад), колишній КДБ зміг впровадити своїх людей практично у всі сфери життєдіяльності величезної держави.

SimondR 27.04.18 в 0:09

В верхних эшелонах, иногда незаметно для обывателя, почему-то оказались бывшие видные кагэбэшники страны: первоначально – секретные агенты, позже – бывшие и действующие офицеры. Так, с первых дней августовских событий 1991 года за спиной Ельцина в Москве стоял кагэбэшник Александр Васильевич Коржаков, бывший телохранитель председателя КГБ и генсека Ю. В. Андропова. Службу безопасности группы МИКОМ возглавлял полковник ГРУ в отставке Богомазов, а вице-президентом Финансово-промышленной группы был Н. Николаев, кагэбист с двадцатилетним стажем, когда-то работавший под Коржаковым.

#15

У верхніх ешелонах, іноді непомітно для обивателя, чомусь опинилися колишні чільні кагебісти країни: спочатку – секретні агенти, пізніше – колишні і чинні офіцери. Отак, з перших днів серпневих подій 1991 року за спиною Єльцина в Москві стояв кагебешник Олександр Васильович Коржаков, колишній охоронець голови КДБ і генсеку Ю. В. Андропова. Службу безпеки групи МІКОМ очолював полковник ГРУ у відставці Богомазов, а віце-президент Фінансово-промислової групи був Н. Миколаїв, кадебіст з двадцятирічним стажем, який колись працював під Коржаковим.

SimondR 27.04.18 в 0:12

К В. Гусинскому пристроился Филипп Денисович Бобков, первый заместитель председателя КГБ СССР, генерал армии, в советское время долгое время возглавлявший так называемую 5-ю линию КГБ (политический сыск), главными успехами в работе которого можно считать изгнание из страны А. И. Солженицына, В. К. Буковского, аресты и содержание в течение многих лет в лагерях тех, кто думал и говорил то, что считал правильным, а не что велела партия. За спиной Анатолия Собчака в Ленинграде (Санкт-Петербурге) был подполковник КГБ В. В. Путин. По словам самого Собчака, это означало, что «КГБ контролирует Санкт-Петербург».

#16

До В. Гусинського прилаштувався Філіп Денисович Бобков, перший заступник голови КДБ СРСР, генерал армії, за радянських часів довгий час очолював так звану 5-у лінію КДБ (політичний розшук), головними успіхами в роботі якого можна вважати вигнання з країни А. В. Солженіцина, В. К. Буковського, арешти і утримання протягом багатьох років у таборах тих, хто думав і говорив те, що вважав правильним, а що не веліла партія. За спиною Анатолія Собчака в Ленінграді (Санкт-Петербурзі) був підполковник КДБ В. В. Путін. За словами самого Собчака, це означало, що «КДБ контролює Санкт-Петербург».

SimondR 27.04.18 в 0:14

Как именно это происходило, описал преподающий в Цюрихе руководитель Итальянского института международной политики и экономики Марко Джакони:

#17

Як саме це відбувалося, описав керівник Італійського інституту міжнародної політики і економіки Марко Джаконі, який викладає у Цюріху:

SimondR 27.04.18 в 0:16

«Попытки КГБ установить контроль над экономической деятельностью отдельных предприятий проходят все время по одной и той же схеме. На первом этапе рэкетиры осуществляют поборы, либо пытаются присвоить себе не принадлежащие им права. Вслед за этим на предприятие приходят представители спецслужбы и предлагают фирме помочь выпутаться из трудностей. С этого момента фирма навсегда лишается самостоятельности. На первом этапе предприятия, оказавшиеся в сетях КГБ, испытывают сложность с получением кредитов или даже переживают финансовые потрясения, однако впоследствии получают лицензии на торговлю в таких специфических областях, как алюминий, цинк, продукты питания, целлюлоза, древесина. После этого фирма получает мощный импульс к развитию. На этом этапе в нее внедряются бывшие сотрудники КГБ. Кроме того, с этой фирмы получают новую порцию денег».

#18

«Спроби КДБ встановити контроль над економічною діяльністю окремих підприємств проходять увесь час однією і тією ж схемою. На першому етапі рекетири здійснюють побори, або намагаються привласнити собі не належні їм права. Слідом за цим на підприємство приходять представники спецслужби і пропонують фірмі допомогти виплутатися з труднощів. З цього моменту фірма назавжди позбавляється самостійності. На першому етапі підприємства, що опинилися в мережах КДБ, відчувають складність з отриманням кредитів або навіть переживають фінансові потрясіння, проте згодом отримують ліцензії на торгівлю в таких специфічних сферах, як алюміній, цинк, продукти харчування, целюлоза, деревина. Після цього фірма отримує потужний імпульс до розвитку. На цьому етапі до неї впроваджуються колишні співробітники КДБ. Окрім того, з цієї фірми отримують нову порцію грошей».

SimondR 27.04.18 в 0:25

Однако 1991—1996 годы показали, что российский бизнес, несмотря на грабительские поборы силовых структур, действовавших отчасти открыто, отчасти через организованные преступные группировки (ОПГ), контролируемые спецслужбами, сумел за короткий срок стать политической силой, не всегда и не во всем подчиненной ФСБ. Очевидно, что именно после разгрома президентом Ельциным в 1993 году хасбулатовского парламента заинтересованное в приостановке либеральных реформ в России руководство бывшего КГБ, возглавлявшее теперь ельцинскую ФСК, приняло решение о дестабилизации и компрометации режима Ельцина и его реформ через нагнетание криминогенной обстановки в России и разжигание национальных конфликтов, главным образом на Северном Кавказе – самом слабом звене многонационального российского государства.

#19

Однак 1991—1996 роки показали, що російський бізнес, незважаючи на грабіжницькі побори силових структур, що діяли частково відкрито, почасти через організовані злочинні угруповання (ОЗУ), що контролюються спецслужбами, зумів за короткий термін стати політичною силою, не завжди і не у всьому підпорядкованої ФСБ. Очевидно, що саме після розгрому президентом Єльциним 1993 року хасбулатовського парламенту зацікавлене в припиненні ліберальних реформ у Росії керівництво колишнього КДБ, що очолило тепер єльцинську ФСК, прийняло рішення про дестабілізації і компрометації режиму Єльцина та його реформ через нагнітання криміногенної обстановки в Росії і розпалювання національних конфліктів, головним чином на Північному Кавказі – найслабкішій ланці багатонаціональної російської держави.

SimondR 27.04.18 в 0:34

Одновременно была начата активная идеологическая кампания в средствах массовой информации (СМИ). Смысл ее сводился к тому, что обнищание народа, рост преступности и национализма являются следствием демократизации строя, а единственный способ избежать эксцессов – отказаться от либеральных реформ и западных моделей и найти свой российский путь развития, в основе которого будет лежать порядок и общее благосостояние. В действительности речь шла о пропаганде диктатуры, напоминающей стандартную нацистскую модель. Из всех диктаторов, больших и маленьких, просвещенных и кровожадных, был выбран самый симпатичный и статистически не очевидный – чилийский генерал Августо Пиночет. Почему-то считалось, что если в России появится диктатор, то не хуже чилийского. Между тем российский опыт подтверждает, что из возможных вариантов Россия чаще всего выбирает худший.

#20

Одночасно була розпочата активна ідеологічна кампанія в засобах масової інформації (ЗМІ). Сенс її зводився до того, що зубожіння народу, зростання злочинності і націоналізму є наслідком демократизації ладу, а єдиний спосіб уникнути ексцесів – відмовитися від ліберальних реформ і західних моделей і знайти свій російський шлях розвитку, в основі якого буде лежати порядок і загальний добробут. Насправді мова йшла про пропаганду диктатури, що нагадує стандартну нацистську модель. З усіх диктаторів, великих і маленьких, освічених і кровожерливих, був обраний самий симпатичний і статистично не очевидний – чилійський генерал Авґусто Піночет. Чомусь вважалося, що якщо в Росії з'явиться диктатор, то не гірше чилійського. Між тим російський досвід підтверджує, що з можливих варіантів Росія найчастіше обирає найгірший.

SimondR 27.04.18 в 0:36

До 1996 года госбезопасность боролась с демократамиреформистами, так как видела основную угрозу в демократической идеологии, требующей немедленного проведения радикальных экономических и политических прозападных реформ, основанных на принципах свободной рыночной экономики и политико-экономической интеграции России в сообщество цивилизованных стран.

#21

До 1996 року держбезпека боролася з демократами-реформістами, бо бачила основну загрозу в демократичній ідеології, що вимагає негайного проведення радикальних економічних і політичних прозахідних реформ, заснованих на принципах вільної ринкової економіки і політико-економічної інтеграції Росії у спільноту цивілізованих країн.

SimondR 27.04.18 в 0:57

После победы Ельцина на выборах 1996 года, когда крупный российский бизнес впервые проявил себя как политическая сила, не допустил отмены демократических выборов и введения в стране чрезвычайного положения (на чем настаивали сторонники диктатуры в лице Коржакова, начальника ФСО М. И. Барсукова и им подобных) и, что самое главное – обеспечил победу своего кандидата, госбезопасность определила для себя новое направление главного удара: российская деловая элита. Именно после победы Ельцина на выборах 1996 года начинается период пропагандистских кампаний, очерняющих ведущих бизнесменов России. Причем в авангарде этих кампаний снова мелькают знакомые лица из силовых структур.

#22

Після перемоги Єльцина на виборах 1996 року, коли великий російський бізнес вперше проявив себе як політична сила, не допустив скасування демократичних виборів і введення в країні надзвичайного стану (на чому наполягали прихильники диктатури в особі Коржакова, начальника ФСТ М. І. Барсукова та їм подібних) і, що найголовніше – забезпечив перемогу свого кандидата, держбезпека визначила для себе новий напрямок головного удару: російська ділова еліта. Саме після перемоги Єльцина на виборах 1996 року починається період пропагандистських кампаній, які очорнюють провідних бізнесменів Росії. Причому в авангарді цих кампаній знову миготять знайомі обличчя із силових структур.

SimondR 27.04.18 в 1:04

Появилось новое определение – «олигарх», хотя и было очевидно, что даже самый богатый человек в России олигархом в буквальном смысле этого слова не является, так как отсутствовала главная составляющая олигархии – власть. Дело в том, что реальная власть по-прежнему находилась в руках спецслужб.

#23

З'явилося нове визначення – «олігарх», хоча й було очевидно, що навіть найбагатша людина в Росії олігархом у буквальному сенсі цього слова не є, бо відсутня головна складова олігархії – влада. Річ у тім, що реальна влада, як і раніше знаходилася в руках спецслужб.

SimondR 27.04.18 в 1:05

Постепенно с помощью журналистов, являющихся сотрудниками или агентами спецслужб, прежде всего ФСБ и СБП, и целой армии неразборчивых авторов «олигархи» российского бизнеса были объявлены ворами, аферистами и даже убийцами. Между тем основные преступники, сосредоточившие в своих руках реальную олигархическую власть и миллиарды нигде и никем не учтенных денег, сидели в креслах руководителей российских силовых ведомств: ФСБ, СБП, ФСО, СВР, Главном разведывательном управлении (ГРУ), генеральной прокуратуре, ФАПСИ, министерстве обороны (МО), министерстве внутренних дел (МВД), таможне, налоговой полиции и т. д.

#24

Поступово за допомогою журналістів, які є співробітниками або агентами спецслужб, насамперед ФСБ і СБП, і цілої армії нерозбірливих авторів «олігархи» російського бізнесу були оголошені злодіями, аферистами і навіть вбивцями. Тимчасом основні злочинці, які зосередили в своїх руках реальну олігархічну владу і мільярди ніде і ніким не врахованих грошей, сиділи в кріслах керівників російських силових відомств: ФСБ, СБП, ФСТ, СЗР, Головному розвідувальному управлінні (ГРУ), генеральній прокуратурі, ФАУЗІ, міністерство оборони (МО), міністерстві внутрішніх справ (МВС), митниці, податковій поліції тощо.

SimondR 27.04.18 в 1:17

Эти люди и были настоящими олигархами, серыми кардиналами и теневыми руководителями российского бизнеса и политической жизни страны. Они обладали реальной, никем не ограниченной и неконтролируемой властью. Надежно защищенные служебными удостоверениями силовых структур, они стали поистине неуязвимыми. Занимая высокие посты, они брали взятки, воровали, сколачивали незаконным путем свой капитал, вовлекая в преступную деятельность подчиненных.

#25

Ці люди і були справжніми олігархами, сірими кардиналами і тіньовими керівниками російського бізнесу і політичного життя країни. Вони володіли реальною, ніким не обмеженої і неконтрольованою владою. Надійно захищені службовими посвідченнями силових структур, вони стали воістину невразливими. Займаючи високі пости, вони брали хабарі, крали, сколочували незаконним шляхом свій капітал, втягуючи у злочинну діяльність підлеглих.

SimondR 27.04.18 в 1:19

В этой книге предпринята попытка показать, что основные проблемы современной России вызваны не радикальными реформами либерального периода правления Ельцина, а тем противостоянием, которое тайно или явно оказывали этим реформам российские спецслужбы. Именно они развязали первую и вторую чеченские войны для разворота России от демократии к диктатуре, милитаризму и шовинизму. Именно они организовали в Москве и других российских городах серию беспощадных террористических актов, ставших поводом для начала первой, а затем и второй чеченских войн.

#26

У цій книзі зроблена спроба показати, що основні проблеми сучасної Росії викликані не радикальними реформами ліберального періоду правління Єльцина, а тим протистоянням, яке таємно або явно надавали цим реформам російські спецслужби. Саме вони розв'язали першу й другу чеченські війни для розвороту Росії від демократії до диктатури, мілітаризму й шовінізму. Саме вони організували в Москві та інших російських містах серію нещадних терористичних актів, що стали приводом для початку першої, а потім і другої чеченських воєн.

SimondR 27.04.18 в 1:22

Сентябрьские взрывы 1999 года, прежде всего предотвращенный теракт в Рязани в ночь на 23 сентября – основная тема исследования книги. По этим взрывам отчетливее всего прослеживается тактика и стратегия российских органов государственной безопасности, стремящихся к абсолютной власти. Эта книга – о постигшей всех нас трагедии, об упущенных возможностях, о потерянных жизнях. Эта книга для тех, кто, осознав происшедшее, не побоится влиять на будущее.

#27

Вересневі вибухи 1999 року, насамперед відвернений теракт у Рязані в ніч на 23 вересня – основна тема дослідження книги. За цими вибухами виразніше за все простежується тактика і стратегія російських органів державної безпеки, які прагнуть до абсолютної влади. Ця книга – про трагедію, що всіх нас спіткала, про втрачені можливості, про втрачені життя. Ця книга для тих, хто, усвідомивши, що сталося, не побоїться впливати на майбутнє.

SimondR 27.04.18 в 1:25

После публикации отрывков книги в «Новой газете» 27 августа 2001 года, равно как и после выхода американского издания книги в январе этого года в Нью-Йорке (английское название книги: «Blowing Up Russia: Terror From Within»), нам неоднократно задавали вопрос об источниках информации. Мы хотим заверить читателей, что в этой книге нет вымышленных фактов и голословных утверждений. Мы считали, однако, что на данном этапе исторического развития России, когда многие государственные чиновники, подозреваемые нами в организации, исполнении или допущении террористических актов в России в сентябре 1999 года, входят в руководство страны, обнародование наших источников информации является преждевременным.

#28

Після публікації уривків книги у «Новій газеті» від 27 серпня 2001 року, так само як і після виходу американського видання книги січнем цього року в Нью-Йорку (англійська назва книги: «Blowing Up Russia: Terror From Within»), нам неодноразово ставили питання про джерела інформації. Ми хочемо запевнити читачів, що в цій книзі немає вигаданих фактів і голослівних тверджень. Ми вважали, однак, що на даному етапі історичного розвитку Росії, коли багато державних чиновників, підозрювані нами в організації, виконанні або допущенні терористичних актів у Росії вереснем 1999 року, входять до керівництва країни, оприлюднення наших джерел інформації є передчасним.

SimondR 27.04.18 в 1:28

При этом уже в первых последовавших после 27 августа 2001 года интервью мы указывали, что эти источники будут незамедлительно сообщены российской или международной независимой комиссии, созданной для расследования сентябрьских террористических актов 1999 года в России. Таковой остается наша позиция и на сегодняшний день: все материалы, являющиеся источниками для написания этой книги, будут переданы тем, кто ставит своей целью объективно разобраться в происходящем.

#29

До цього ж уже в перших інтерв'ю, що сталися після 27 серпня 2001 року, ми вказували, що ці джерела будуть негайно повідомлені російській або міжнародній незалежній комісії, створеній для розслідування вересневих терористичних актів 1999 року в Росії. Такою залишається наша позиція і на сьогоднішній день: усі матеріали, які є джерелами для написання цієї книги, будуть передані тим, хто ставить своєю метою об'єктивно розібратися у здійснюваному.

SimondR 27.04.18 в 1:36

Хвилинку...